Беглому президенту Януковичу «впаяют» 15 лет с конфискацией имущества — адвокат Януковича

«Нас закривають у кімнаті, щоб прокурор формально прокричав дебати», – захисник колишнього президента розповів UA1 про перебіг розгляду справи та про те, чому «нова прокуратура набагато гірша, ніж стара»

Ігор Федоренко – старший партнер адвокатського об’єднання AVER LEX, один із п’яти адвокатів, що представляють інтереси екс-президента України Віктора Януковича у справі щодо його держзради.

Судові засідання в Оболонському суді Києва тривають уже рік. Серпневі видалися найгарячішими: захисники Януковича кілька разів залишали залу суду, писали заяву в поліцію на прокурорів та вимагали відводу головуючого судді.

Журналіст інтернет-видання UA1 зустрівся з Ігорем Федоренком перед останнім засіданням 16 серпня, яке відзначилося сутичками адвокатів колишнього гаранта з поліцією та закликами з їхнього боку «не виконувати накази теперішньої злочинної влади».

Розкажіть, як починалась Ваша співпраця з Віктором Януковичем.

У 2014 році, коли відбулась Революція Гідності, ми сподівалися, що будуть якісь кардинальні зміни в системі правосуддя, в системі захисту прав людини. Але майже відразу почалися переслідування нашого колеги Дениса Бугая. Ми тоді почали його захищати. Вже в березні 2014 року ми побачили, що нова прокуратура набагато гірша, ніж та стара. Методи роботи погіршилися.

Потім до нас звернулася одна людина з політики. Не можу назвати прізвище через адвокатську таємницю. Цю людину певним чином пов’язували з подіями на Майдані. Клієнт сказав, що не має ніякого відношення до цього. І ми нетривалий час займалися тією справою.

Тоді ми зрозуміли, що суспільству нав’язується якась певна модель, яка не має нічого спільного з тим, що відбувалось насправді. З цією людиною наші шляхи розійшлися, але в нас залишилися певні уявлення про цю справу.

І приблизно наприкінці травня до нас прийшли наші колеги, молоді адвокати, з якими ми особисто не були знайомі, але перетиналися на певних адвокатських заходах. Вони сказали, що вони працюють у бізнесі Олександра Януковича, і їм поставлене завдання знайти адвокатів для захисту інтересів як Олександра Януковича, так і Віктора Януковича.

У нас була упевненість, що Віктор Янукович жодного відношення до крові на Майдані і до розстрілу людей не має. І нам – очевидцям як Майдану, так і того, що його вина нав’язується з метою приховати злочини тих, хто мав до цього відношення, – стало дуже цікаво зайнятися цією справою та допомогти суспільству розібратися, де правда, а де ні.

Ви до цього не були знайомі з Віктором Федоровичем?

Ні, ми, професійні адвокати, жодного відношення до нього не мали до отримання у 2014 році пропозиції надавати правову допомогу у кримінальних справах в Україні.

Спілкування почалося, вже коли ми вивчили матеріали справи.

Часто зустрічаєтесь з ним?

Все залежить від необхідності по справі. Бувають періоди, коли ми можемо не зустрічатися по кілька місяців. Але в активній фазі справи у нас зустрічі один-два рази на місяць.

Ці зустрічі відбуваються в Росії?

Так, в Росії.

Як Віктор Янукович реагує на ті процеси, що відбуваються в суді?

Він вважає, що здійснюється грубе порушення основоположних прав і свобод людини, тому що не виконується закон. Вважає, що це політичне переслідування. Що воно здійснюється для того, аби перекласти на нього вину, яка має бути на тих людях, що захопили владу і почали керувати країною.

Із самого початку, коли генеральний прокурор Юрій Луценко пропіарився, читаючи підозру телевізору у Святошинському суді, Віктор Янукович зайняв активну позицію у цій справі. Повідомив місце проживання, написав десятки клопотань, просив слідчого прокурора приїхати – поспілкуватися або провести певні заходи, передбачені законодавством, щодо його участі у розслідуванні.

Однак йому не давали слова. Коли він заявив, що готовий давати показання і наводити докази своєї невинуватості, справу поспіхом із слідства передали до суду.

Зараз суд, замість того, щоб допитувати свідків і вивчати докази, похапцем згорнув дослідження доказів і вивчення обставин та передчасно оголосив дебати, розраховуючи на те, що після проголошення виступу прокурорів і надання слова захисту він зможе швидко й безперешкодно видати призначений владою вирок без додержання передбаченої Законом процедури розгляду справи та дослідження всіх доказів.

Прокуратура заявила 150 свідків, їм задовольнили 44, і їх це влаштувало, більш того, прокурори навіть відмовилися допитувати частину затверджених своїх свідків. Про що це свідчить? Про те, що вони впевнені: рішення суду буде на їх користь.

Нам же з понад 150 свідків задовольнили лише 23. Ми з цим не погоджувалися і неодноразово клопотали про допит додаткових, щоб надати суду та суспільству об’єктивну і повну картину .

Можете назвати найбільш відомих свідків захисту, яких суд не допитав?

Нам дав згоду перший Президент України Леонід Кравчук. Ми його заявляли суду – суд відмовився.

Не допитані Андрій Клюєв – колишній голова Адміністрації Президента України; Андрій Артеменко – народний депутат України VIII скликання; Аркадій Ярощук – пілот, який здійснював переправлення президента і який особисто чув погрози застосувати військову авіацію у разі, якщо президентський борт не підкориться певним наказам; та інші свідки.

Залишилися недопитаними і колишній Прем’єр-міністр України Микола Азаров, колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, колишній керівник СБУ Олександр Якименко, колишній міністр оборони Павло Лебедєв.

Це особи, що були керівниками основних силових структур і могли б розповісти, яким чином сталося так, що вони втратили можливість керувати захистом країни та її суверенітету.

Зараз ситуація така: суд оголосив дебати. Ви не погоджуєтесь і вимагаєте допитати заявлених вами свідків. Що будете робити далі? Ігноруватимете засідання?

Ми з’являтимемося на засідання і вимагатимемо, щоб справа повернулася у правове русло.

Є 349 стаття Кримінального процесуального кодексу, що визначає обсяг доказів, які має досліджувати суд. За цією статтею мають досліджуватись усі докази у повному обсязі. Не шматочками, як прокурор досліджував відео – з такої-то по таку хвилину. А весь обсяг, наданий сторонами. Без цього неможливе винесення об’єктивного рішення.

Але суд не тільки не досліджує ті докази, що долучені до справи, – він не приймає нові докази, які зобов’язаний приймати. Ми не маємо можливості виходити на дебати, поки законність не буде поновлено, поки судом не буде забезпечено допит свідків захисту та дослідження всіх доказів.

Як це фізично буде відбуватись? Ви приходите на засідання, вимагаєте допиту свідків і дослідження ваших доказів. Якщо суд буде відмовлятись і починати дебати, ви будете просто залишати залу засідань?

У нас немає іншого виходу, окрім як вимагати додержання закону та забезпечення процесуальних прав нашого клієнта. Тому що, як адвокати, ми маємо вжити всіх заходів для забезпечення прав клієнта. І якщо суд допускає порушення, ми маємо вживати адекватних, не заборонених законом методів, щоб їм протидіяти.

Слухати ці дебати, поки не вивчені докази і не допитані свідки, ми не маємо ані морального, ані процесуального права. Це все одно, що піти на поводу в суду та обвинувачення і зрадити інтересам клієнта. Ми професіонали і робимо свою юридичну роботу чесно.

Після останніх засідань сторона обвинувачення і суддя говорили про те, що сторона захисту умисно затягує справу. Таке ж враження складається і у звичайних спостерігачів. Прокоментуйте два приклади явного затягування.

Приклад перший: коли розглядалось ваше клопотання у Верховному суді, того ж дня відбувалось засідання в Оболонському суді. Ви не з’явились на основне засідання в Оболонському суді, натомість всі четверо адвокатів (на той момент було четверо) з’явились у Верховний суд.

Чи не доцільніше було б – з огляду на заявлене вами прагнення швидкого завершення справи, – аби два адвокати прийшли в Оболонський суд, а інші два – у Верховний суд?

Якщо у справу залучено чотири адвокати, значить, участь кожного з них є унікальною і необхідною у кожному процесі, у кожному судовому засіданні.

Питання Верховного суду було дуже важливим. Ми кілька разів до нього зверталися з цього питання, але у нас кілька разів не було можливості прийти в суд, підтримати свою позицію саме через участь в засіданнях Оболонського районного суду у цій справі.

Судом було призначено три дати засідань підряд – 30, 31 липня та 1 серпня. При цьому нам було відомо, що у суду не було мети досліджувати докази, а була мета закрити адвокатів у кімнаті, щоб прокурор формально прокричав дебати, і таким чином наблизити себе до видачі незаконного вироку.

Ми не вважаємо, що це було затягуванням справи. Участь адвокатів у іншій справі – це поважна причина і з позиції Верховного суду, і з позиції ЄСПЛ.

А що відбулося на наступному засіданні, 31 липня? Я поїхав у Мінськ відразу після Верховного суду, щоб там допитати свідка, якого зняли з допиту 20 липня. Інший адвокат прийшов до суду. Суд сказав: ніякого допиту не буде, прокурор, хапайте мікрофон, починайте дебати.

Перед цим, упродовж травня-липня, судом для допиту свідків і розгляду інших клопотань була призначена досить велика кількість судових засідань. Що робив суд? Після допиту свідка, допущеного до суду, він просто втікав і не хотів нас слухати, вирішувати питання про допит інших свідків та досліджувати докази. Суд скасовував уже призначені на цей період засідання, щоб ухилитися від розгляду клопотань та дослідження доказів захисту.

Ми, зі свого боку, не затягуємо справу. Ми хочемо, щоб усі докази були досліджені, всі клопотання розглянуті й вирішені, та щоб справа слухалася за законною процедурою.

Другий приклад. Через рік після початку розгляду справи в суді, з’являється ще один, п’ятий адвокат, який просить три місяці на ознайомлення зі справою. Це логічно, що адвокату потрібно ознайомитись зі справою. Просто дивно, що цей адвокат не з’явився одразу, а лише через рік, коли ситуація почала нагнітатися, і суддя оголосив дебати. Чи не є це свідомим затягуванням? Як ви можете пояснити цю ситуацію?

Це пов’язано з тим, що справа дуже велика і складна. Виникає велике навантаження. Суд виходить за рамки нормального процесу, не дає нам допитувати свідків. У нас виникає ряд процесів, у тому числі й візити до правозахисних організацій за межами країни.

Якщо ситуація буде нагнітатися, ми передбачаємо, що я, Віталій (Сердюк, – ред.) та інші захисники можуть бути зайняті у певних заходах в інтересах клієнта – щодо роботи зі свідками, іншими доказами, оскарження протиправних дій; а хтось має бути присутнім у суді і підтримувати захист. Тому виникла потреба ще в одному адвокаті саме у цей складний період.

Ви ж бачите, що відбувається в суді. Навіть коли прийшов безоплатний адвокат – людина, яка могла не чути і не бачити цю справу, суд, навіть не перевіряючи документів, не надавши часу для ознайомлення з матеріалами, сказав: «Сиди, слухай дебати».

Суд поспішає всупереч чинному законодавству видати потрібний певним політикам незаконний вирок. Це є наслідком тиску на суд.

Зараз часто говорять про те, що стороні захисту Віктора Януковича вигідно, аби влада в Україні змінилась. Тобто, якщо на виборах 2019 року влада зміниться, то у справі Януковича можуть бути нові повороти…

Якщо зміниться влада, то, можливо, припиниться тиск на суд. Якщо прийдуть незалежні люди, які не мають відношення до незаконних дій у лютому 2014 року , які можуть об’єктивно подивитися на ситуацію, це буде дуже добре. Суд може отримати можливість розглянути справу законно та справедливо.

Інших позитивних моментів я не бачу.

Суддя та прокурор говорили, що будуть звертатись до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з приводу вашої поведінки в суді. Чи були до вас якісь звернення з цієї організації?

Ми по цій справі жодних реакцій від КДКА не отримували.

Як правило, коли надходить така скарга, відкривається провадження і потім адвокату надходить повідомлення.

Зі свого боку хочу сказати, що чинного законодавства і правил адвокатської етики ми не порушували. Навпаки, якби ми пішли на поступки суду та прокурорам і відступили від інтересів клієнта, це було б підставою для притягнення нас до відповідальності.

Але те, що влада може використати дисциплінарну відповідальність як тиск на адвокатів, ми передбачаємо – така ситуація вже виникала в нас.

Можете коротко озвучити основні тези невинуватості Віктора Януковича? Які докази цього ви маєте?

Правильним буде назвати тези винуватості тих осіб, які з 22 лютого 2014 року захопили владу і взяли на себе відповідальність за те, що відбувається в країні. Люди, які зараз при владі, відсторонили Януковича у антиконституційний спосіб, змусили його покинути країну, взяли на себе відповідальність за всі процеси, які відбуваються в країні, та почали керувати ними.

Саме вони допустили те, що Україна втратила Крим, і що в нас дуже сумна ситуація на Донбасі.

Я з великою повагою ставлюся до людей, які виходили на Майдан відстоювати свої інтереси і права, але були ті, хто керував загальними процесами та ставив собі одну мету – прийти незаконним шляхом до влади.

В 2010-2012 роках у них щось не склалося, і на виборах вони не перемогли, владну коаліцію не створили, тому взяли такий собі збройний реванш.

А в 2014 році вони розрахувалися сотнями чужих життів та частиною території України за можливість утримуватися при владі.

Те, що відбувається в Оболонському суді, є нічим іншим, як спробою перекласти свою вину та відповідальність за втрату Криму на Віктора Януковича, якого внаслідок їхніх протиправних дій вже не було у країні на час тих подій.

Коли Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович були президентами, Україна була цілісною, однією з небагатьох держав колишнього СНД, де не проливалась кров.

В Україні існували якісь певні соціальні стандарти і тому подібне. Все посипалось, коли Віктора Януковича вже не було на території України.

Нова влада планомірно здала Крим. На яких підставах – чи це було частиною якихось домовленостей, чи це було почуття страху – невідомо.

Як громадянин України ви вважаєте Крим українським? На вашу думку, його незаконно анексовано Російською Федерацією?

Я вважаю, що Крим має бути українським. Але, коли говорять про Крим і Донбас, то говорять про територію. Ми живемо в 21 столітті, і нам слід говорити не про територію, а про людей. У нас же не імперія.

Потрібно, щоб кожній людині було добре у державі, в якій вона мешкає.

Тому я вважаю, ставити запитання «чий Крим?» слід не мені, бо я живу в Києві. Правильно було б поїхати в Крим і запитати у кримчан: «Як ви вважаєте, чий Крим? Ви голосували на референдумі самі, чи вас примусили? Якщо ви голосували, щоб Крим став російським, то як вам зараз там, в російському Криму? Чи не жалкуєте ви через це? Що має зробити українська влада, щоб ви проголосували за повернення в Україну?»

Є певні міжнародні документи, правила. Дійсно, є порушення законодавства України. Я все це розумію, і я прибічник того, що Крим має бути українським.

Повернемось до справи. Давайте змоделюємо дві ситуації. Перша: суд завершується і виносить Віктору Януковичу повністю виправдальний вирок, який підтримує Апеляційний суд. Що це означає для України, на вашу думку?

Звісно, з урахуванням того, який шалений тиск здійснюється на суд з метою політичного переслідування Віктора Януковича, ситуація малоймовірна, але все-таки…

При тих порушеннях, які наразі допускаються судом, яким би не був вирок – виправдувальним чи обвинувальним, він буде незаконним, якщо не досліджені всі докази, не допитані всі свідки, не додержані передбачені законом процесуальні процедури. Якщо процес буде законним, то вирок буде виправдувальним.

Для України це буде добре з двох причин.

По-перше, це підтвердить незалежність судів, бо суд зможе винести законне рішення в рамках права, а не в рамках політики. На жаль, сьогодні у змаганні політики і права політика поки що перемагає Закон.

А по-друге, це дасть усім особам, які беруть участь у політичному житті країни, підстави розуміти, що політичні кримінальні справи не пройдуть у судах, і з політичним тиском та шантажем влади можна буде боротися через правоохоронні органи у справедливому суді.

А питання щодо винних осіб, які, перебуваючи при владі, допустили втрату Криму, досі залишається відкритим. Це, сподіваюсь, сфера діяльності правоохоронних органів майбутнього.

Інша ситуація: суд виносить вирок з реальним ув’язненням Віктора Януковича. Що має в такому разі зробити українська сторона? Звертатись до Росії з вимогою депортувати Януковича, чи звертатись до якихось міжнародних організацій?

Я не буду консультувати, що потрібно робити українській стороні в такій ситуації.

Інтерпол, визнав, що це переслідування Віктора Януковича в Україні є політичним, скасував всі файли щодо нього і неодноразово відмовив ГПУ у здійсненні розшуку. В Росії він отримав тимчасовий притулок у зв’язку з переслідуванням за політичними мотивами.

Поки здійснюватиметься політичне переслідування, я сподіваюся, ніхто нічого не зможе зробити, аби цей політичний вирок був реалізований.

Загалом, коли особа засуджена за злочини, але перебуває в іншій країні, є певний механізм, який реалізується через міжнародну правову допомогу.

Але ми майже на кожному засіданні просимо суд скористатися міжнародною правовою допомогою, щоб надати слово Віктору Януковичу та допитати свідків, які проживають в інших країнах.

Тому ми вважаємо, що за таких обставин виглядатиме некоректно те, що суд спочатку відмовляється від міжнародної правової допомоги, аби не допустити участь Януковича у процесі, мотивуючи особливістю відносин з Росією, а потім за цією ж міжнародною правовою допомогою буде звертатися до тієї ж Росії з проханням виконати вирок у справі, де особа не була допущена до суду.

Зараз поширюються чутки про нібито вже визначене покарання для Віктора Януковича – 15 років з конфіскацією майна. Ви вірите в ці чутки?

Скажімо так, я вважаю, що така ситуація може бути, бо справа дійсно заполітизована.

Генеральний прокурор у нас політик. Я не виключаю, що він може вимагати, щоб певне рішення було погоджено з ним.

(Під час судового засідання у четвер, 16 липня, прокурори попросили суд призначити екс-президенту України Віктору Януковичу 15 років позбавлення волі, – ред.)

Адвокат Олександр Байдик говорив про нібито загрозу життю Віктора Федоровича. З чим це пов’язано, йому хтось погрожує?

Посадова особа, яка зараз займає посаду керівника РНБО, а також посадова особа, котра є міністром внутрішніх справ, ініціювали розшук з метою захоплення та вбивства діючого президента України. І вони залишаються при владі. Як ви думаєте, є загроза чи ні?

Віктор Янукович для нинішньої влади найбільш небажана людина. У зв’язку з тим, що він не загинув, і його не змогли примусити до певних дій, поки Віктор Янукович живий, він залишається небезпечним свідком злочинів цієї влади, свідком антиконституційного перевороту. Тому небезпека для нього існує не тільки в Україні, а й у всьому світі.

Чи готовий Віктор Янукович взяти участь у засіданнях суду по скайп-звязку?

Віктор Янукович готовий взяти участь у судовому процесі і дати свідчення в порядку, який передбачений чинним законодавством. Це відповідний конференц-зв’язок через міжнародну правову допомогу.

Приклад цього ми бачили в Святошинському районному суді по справі «Беркуту».

Скільки скарг сторона захисту відправила до міжнародних організацій?

Понад 20 скарг ми направили в міжнародні правозахисні організації. Ми зверталися до моніторингової групи ОБСЄ, до Ради Європи, до уряду США з проханнями звернути увагу на явні порушення основних прав людини.

Також зверталися в ООН і до правозахисних громадських організацій. Направлялись певні звернення і до Європейського суду з прав людини.

Чи були випадки, коли ви звертались до якогось українського відомого політика з пропозицією виступити в суді у якості свідка захисту, а він відмовлявся?

Якби такі випадки були мені відомі, то це було б адвокатською таємницею. Але можу сказати, що особисто в мене таких випадків не було.

Є певні свідки, з якими ми з певних причин не можемо організувати зустрічі та почути їхнє ставлення до участі в суді. Це і колишні, й діючі політики.

З 2014 року ставлення до Віктора Януковича з боку українців, м’яко кажучи, є негативним. Коли ви почали займатись його справою і фактично захищати його, чи не надходили на вашу адресу якісь засудження від ваших знайомих, друзів чи незнайомих людей?

Це хибна думка, що у Віктора Януковича негативний імідж. При особистому спілкуванні більшість людей висловлюють підтримку й побажання щодо повернення Віктора Януковича в Україну.

Так склалось, що нинішня влада намагається максимально дискредитувати та очорнити його, зокрема, в медіа-просторі, й водночас своїми діями покращує його імідж серед людей. Адже чим гіршою стає ситуація в країні, тим більше людей вважають Віктора Януковича кращим, порівняно з нинішніми політиками.

Я у своєму оточенні особливих змін у ставленні до себе не відчув. Спілкуюсь здебільшого зі своїми друзями, або в колі колег-професіоналів, які мене розуміють.

Чим зараз займається Віктор Федорович?

Скажімо так… Людина працює над тим, як допомогти державі. І в першу чергу це стосується встановлення миру.

Маються на увазі якісь переговори з російською стороною? Чи щось інше?

Мається на увазі робота над тим, щоб забезпечити в Україні процеси, які припинили б військові дії на території України, і забезпечити об’єднання українського народу в межах української території.

Я більше сказати не можу…

Share