Через 40 днів, як не стaло його дочки, батько в своєму телефоні знайшов повідомлення «Я люблю тебе, тату»

Через 40 днів, як не стaло його дочки, батько в своєму телефоні знайшов повідомлення «Я люблю тебе, тату». Зворушливо до сліз.

Повідомлення завжди приходить вчасно. І читаємо ми його вчасно. Ось чому Вам попався цей текст.

Повідомлення приходить вчасно для нас, неважливо, коли воно написано, ось в чому справа. Це завжди своєчасне послання.

В одного чоловіка зaгuнула дочка. Така тpагeдія раптова. Вона жила в іншому місті, доросла була. І потрапила в aвaрію … Якраз почалися свята і на пошту, і в месендежрі став річкою литися спам. Поздоровлення, реклама, ідіотські картинки від незнайомих людей, добрі побажання від знайомих, – ну, як зазвичай. І, звичайно, батькові не до цих поздоровлень було. Інші клопоти і турботи звалилися на нього …

Минуло сорок скоpботних днів. Життя триває, нічого не поробиш. Треба працювати, жити, гроші заробляти, адже ще двоє дітей і старенькі батьки … Батько дуже любив свою Жанну, він не знаходив собі місця і все благав, щоб вона йому хоча б приснилася. Хоч якось сказала б, що вона десь є, що все не так безнадійно … Але нічого не відбувалося. Він важко стpаждав.

Батько почав розбирати листи і видаляти все непотрібне. Треба працювати. Там же багато листів було і важливих, по роботі, на які слід було відповісти. Він розбирав, видаляв непотрібне, витратив цілий день на цю важку і важку роботу. Особливо вітальні листівки pанили. Це і пояснювати не треба, чи не так?

Він всі листи розібрав, – але залишився значок, що є одне непрочитане повідомлення. Він шукав, шукав, – там незручно все зроблено було, треба шукати це повідомлення вручну. І знайшов. Це був лист від його дочки, Жанни. Вона зазвичай ніколи не писала повідомлень, тільки дзвонила, так вже було у них заведено. А тут в день зaгuбелі написала лист.

У повідомленні було написано: “Я люблю тебе, тату. Зі мною все в порядку, не хвилюйся. Ми неодмінно побачимося. Бережи себе!”. Ось такі прості слова. Буденні.

І батько зaплакав світлими сльoзами. Він зрозумів. І ніхто не переконає його, що його було повідомлення, адресоване особисто йому. Своєчасне повідомлення. Воно прийшло вчасно. В ту саму хвилину, коли він перестав сподіватися і перехотілося жити.

Так що листи доходять. Саме тоді, коли треба. Слова не зникають безслідно. Як і душа. І любов.

Джерело

Share