Народ, Ви серйозно: Вибори президента -Тимошенко очолила рейтинг симпатій, а Порошенко – антипатій українців

Соцопитування групи “Рейтинг”, результати якого були оприлюднені сьогодні, показав зміни в рівні підтримки потенційних кандидатів в президенти України

Лідирують все так само Юлія Тимошенко (17,1%) і Анатолій Гриценко (9,7%). Однак інші дійові особи несподівано помінялися місцями. Зокрема, Петро Порошенко (7,8%) знаходиться нижче “радикала” Олега Ляшка (8,1%) і шоумена Володимира Зеленського (8,5%). Ще трохи нижче розташувався в таблиці співак Святослав Вакарчук (6,6%).

Нардеп Євген Мураєв випередив свого колегу по партії “За життя” Вадима Рабиновича (4,2% проти 3,7%), хоча сам Мураєв ще не висловлював президентських амбіцій.

Соціологи відзначають, що якщо глава фракції “Опозиційного блоку” Юрій Бойко, який займає сьогодні третє місце з 8,9%, не буде балотуватися, то ці голоси перетечуть до Мураєву, посиливши його позицію.

“Мова тут може йти про укладення певних союзів і дозволяє припустити, як зняття того чи іншого кандидата позначиться на ході виборчої кампанії”, – вважає Любомир Мисів, заступник директора соціологічної групи “Рейтинг”.

А ось антирейтинг продовжує очолювати Петро Порошенко: практично половина опитаних не проголосували б за нього ні в якому разі. За Юлію Тимошенко не проголосували б 28,5%, за екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка – 26,9%, за Олега Ляшка – 26,2%, за Юрія Бойко – 16,1%, за Вадима Рабіновича – 15, 6%.

Понад 70% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, 13% – підтримують нинішній курс, 12% не мають чіткої думки з цього питання.

Серед респондентів, які мають намір голосувати, майже кожен п’ятий не визначився з вибором.

У рейтингу «другого вибору» лідерські позиції займають С.Вакарчук (5,3%), Ю.Тимошенко (4,9%). В.Зеленський (4,7%), А.Гриценко (4,7%).

У сприйнятті проблем надалі зберігається тенденція, коли війна на Сході України і корупція залишається найважливішими загальнодержавними проблемами, водночас на особистісному рівні переважають проблеми соціального характеру: низькі зарплати і пенсії, а також високі тарифи.

Кількість прихильників прозахідної інтеграції переважає над кількістю противників цього вектору: за вступ до ЄС – 50%, проти – 28%; за євроатлантичну інтеграцію – 42%, проти – 35%.

За умови вибору між напрямками інтеграції в економічні союзи 42% опитаних підтримують вступ до Європейського Союзу, 36% – за рівновіддаленість від Росії та ЄС. 11% підтримують вступ до Митного Союзу, ще стільки ж – не визначилися.

При цьому у регіональному розрізі можна спостерігати тенденцію, коли у південних та східних регіонах переважають прихильники рівновіддаленості (40-45%). При цьому прихильників вступу до Митного Союзу на Півдні удвічі менша, аніж прихильників євроінтеграції, а на Сході – їхня кількість майже однакова.

61% вважають, що українська мова повинна бути єдиною державною, при цьому російська повинна вільно використовуватися у всіх сферах життя. За надання російській мові статусу офіційної в окремих регіонах, при збереженні державного статусу української – 17%, за державний статус як української, так і російської – 19%.

Найбільша кількість прихильників надання російській мові певного статусу – на Півдні та Сході. Водночас, навіть у цих регіонах кількість тих, хто за збереження статусу-кво у державній мовній політиці – 40-45%.

Найбільш позитивно опитані ставляться до Білорусі (74%), Канади (68%) та Європейського Союзу (68%).

До США позитивно ставляться 58% та 27% негативно, СНД – 44% та 31%, Росії – 35% та 52% відповідно. До міжнародних організацій ставлення наступне: до ООН позитивно ставляться 58%, негативно – 20%, ОБСЄ – 50% та 26% відповідно, НАТО – 49% та 30%, МВФ – 39% та 35% відповідно.

Чверть опитаних не змогли висловити жодного ставлення до зазначених міжнародних інституцій. До західних країн та інституцій відносно краще ставляться на Заході та у Центрі, до Білорусі, СНД та Росії – на Півдні та Сході країни.

Дві третини виступають за мирні шляхи вирішення проблеми окупованого Донбасу: 32% – за припинення військових дій та визнання цих територій тимчасово окупованими (замороження конфлікту), 24% – за надання цим територіям самостійності, або ж федеративного статусу краю у складі України, і 9% – за повне їх відділення.

Натомість, 21% виступають за продовження військових дій до повного відновлення української влади на всьому Донбасі. Думка про необхідність збройного вирішення конфлікту на Донбасі не є домінуючою у жодному із макрорегіонів країни.
Лише 9% опитаних зазначили, що добре знають зміст Мінських угод. Ще 49% заявили, що знайомі з ними поверхнево, чули про них у ЗМІ. Майже 40% опитаних взагалі не знайомі із змістом цих домовленостей.

Лише 14% вважають, що Україна повинна повністю виконати усі поставлені умови в Мінських угодах. У свою чергу, 17% вважають, що потрібно вийти з переговорного процесу та приймати рішення без участі міжнародних посередників.

Натомість відносна більшість (32%) стверджують, що потрібно переглянути ці домовленості і підписати нові угоди.

Третина нічого не змогли відповісти на це питання. Чим більше респонденти знайомі з суттю угод, тим більш чіткіше висловлюють свою думку стосовно їхнього майбутнього. Протягом останнього року дещо зросла кількість опитаних, які підтримують перегляд Мінських домовленостей і підписання нових.

 

Share