Плани Путіна щодо Білорусі: імперіалістичний потенціал карлика лізе на волю

Він при найвищій владі в Росії перебуває вже два десятки років і відмовлятися від неї Путін очевидно не збирається. Це насправді не якась там путінська особливість чи негідна риса його характеру – ні, подібне небажання втрачати владу притаманне будь-яким політикам.

Адже, якщо учора ти одноосібно вирішуєш долю нації, то сьогодні ти просто не здатний змиритися, що завтра треба віддати владу і йти на пенсію онуків няньчити.

Влада – наркотик, який п’янить та дозволяє відчувати себе всемогутнім. То ж самостійно відмовитися від такого (або ж знайти замінник цьому у буденному житті) здатна тільки дуже сильна духом людина, а Путін до цієї категорії не належить. У 2024 році спливе ще один термін президенства Путіна, за законом він вже не зможе балотуватися вп’яте, тому, аби залишитися при владі, йому зараз треба приймайти певні рішення.

У нього є вже цілих два традиційних і вже випробуваних Путіним шляхи збереження влади. Перший – змінити Конституцію й прописати собі дозвіл керувати країною пожиттєво (до такого, до речі, вдаються мало не усі диктатори світу, які правлять до смерті, або поки їх не стратять обурені піддані). Цей трюк зі зміною Конституції Путін вже робив, коли втретє йшов у президенти, попри те, що закон дозволяв лише два президентських терміни. А другий спосіб залишитися при владі – це так звана операція «Наступник», коли владу номінально передають, до прикладу, синові, але керувати країною і далі продовжує його батько. Так Путін вже робив, тільки замість сина в нього був Дмитро Медведєв.

Звісно і у 2024-му Путін зможе цей трюк повторити, проте формально він не буде чільником держави, а лише, наприклад, прем’єр-міністром чи головою Ради Федерацій – він втратить можливість представляти свою країну на найвищому рівні – а Путіну до вподоби їздити по самітах та міжнародних конференціях й бути там рівним серед перших людей планети.

Отже, оскільки два традиційних методи залишитися при владі Путіну тепер недовподоби схоже в Кремлі вже вигадали третій. А саме – Путін має очолити нову державу. І це зніме усі формальні претензії до того, що кремлівський карлик керуватимемо Росією п’ятий термін поспіль. Але як це зробити, де йому узяти нову країну, щоби очолити? Простим перейменування вже існуючої Російської Федерації на Російську Конфедерацію тут не відбудешся, відтак до вже існуючої країни вирішили приєднати сусідню Білорусь, утворивши таким чином нову державу. В Кремлі бачать у таком сценарії безліч переваг. Найочевидніша – це те, що Путін буде вправі таке новоутворення очолити. А розширення території вчергове підніме рейтинг Путіна серед імперіалістично налаштованих росіян, як це вже було, до речі, з Кримом.

Але чи погодяться на таке самі білоруси? Напевно, ні, утім, їх просто ніхто й питати не буде. Білорусь вже давно лише формально є незалежною країною, насправді ж вона цілком підпорядкована Росії, починаючи від того, що в них навіть облаштованого кордону між державами немає, та закінчуючи тотальним контролем росіян за білоруською економікою, яка побудована на дешевих російських енергоносіях. Саме їх Москва і використовує, як важель тиску на Лукашенка, а він як ніхто інший чудово розуміє, якщо сьогодні Росія припинить поставки Білорусі нафти й газу – завтра економіка його країни зазнає катастрофи, що потягне за собою і реальне зубожіння, і громадські безлади. А з таким викликами бацька Лукашенко точно не впорається й втратить свою владу.

Звісно у білорусів та у їхнього президента є вибір – вони можуть відмовитися від російських дотацій й спробувати завадити сценарію поглинання своєї країни Росією, спробувати силою захистити свою незалежність, адже Росія точно скористається ситуацією і заведе свої війська під благородно метою. Наприкладу, для припинення майбутніх громадських безладів, які точно виникнуть щойно обвалиться штучно підтримувана Москвою білоруська економіка.

Утім, чомусь мені здається, що білоруси на таке не наважаться. Або ж наважаться, але в них не вийде це зробити, адже росіяни, маючи наочний приклад української Революції Гідності, діятимуть жорстко й оперативно, різко придушать усі можливі прояви протестів. Але це їхня особиста справа, як та в якій країні білорусам жити. Єдине що мене особисто непокоїть – додаткові кількасот кілометрів спільного кордону з Росією, через який зможе атакувати Україну.

Share