Скільки коштує людське життя в Україні?!

Зараз багато хто замислюється над тим, яким є наше призначення на планеті, для чого ми прийшли, що повинні зробити…. Але далеко не кожному таланить заглиблюватися в думках у вічні питання. Дехто, на жаль, помирає ще до народження. Причин багато. Окремі жінки втрачають дітей через вади здоров’я, а окремі – свідомо переривають вагітність, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Вбивчі таблетки

Проте не лікарями єдиними живуть закарпатки. Позбутися небажаних дітей найчастіше допомагає… навіть не аптека… і не сільська бабка-ворожка, а Інтернет.

У перші тижні вагітності багато хто з жінок вдається до медикаментозних методів аборту, замовляючи при цьому «ліки» через відповідні сайти. Їх багато, як і самих препаратів. Найбільш розповсюдженими вважаються «Міфегін» та «Міфепристон». Ціна першого з них коливається в межах від 55 до 85 доларів, а вартість другого – від 90 до 130 доларів. Принаймні, медики радять користуватися саме ними.

Справді, самотужки «зривати» ними вагітність дуже небезпечно. Наслідки можуть бути непередбачуваними або пігулки можуть просто не подіяти.

Отже, назвавшись нещасною вагітною покинутою дівчиною, телефонуємо у один з приватних гінекологічних кабінетів Ужгорода. Нам люб’язно пояснюють, що операції з переривання вагітності у них не проводять, натомість радять прийти на консультацію та на огляд до спеціаліста, який може порекомендувати диво-пігулку, яка безболісно позбавить небажаної дитини.

Саме медикаментозні аборти на сьогодні є одними з найбільш розповсюджених, найбільш ефективних і при цьому тягнуть за собою найменше негативних наслідків для організму. Але подіяти таблетки можуть лише до шести тижнів вагітності.

За статистикою, за останні 15 років, кожна третя жінка у віці від 16 до 30 років переривала вагітність. А кожна п’ята робила це більше 2 разів. Найчастіше вдаються до абортів молоді дівчата, яких до цього підштовхують рідні, або жінки, які роблять кар’єру. Ще однією причиною є відсутність побутових умов, поганий фінансовий стан сім’ї. До речі, у сусідній Польщі штучне переривання вагітності законодавчо заборонене.

А що думають про аборти самі жінки, які їх робили?

Хоч нині переривання вагітності жінки засуджують, у Інтернеті є багато відеофільмів про внутрішньоутробне життя дитини з перших днів після зачаття, проте далеко не всі представниці слабкої статі є противниками абортів.

«Так склалися обставини, що я, молода і перспективна, у 22 роки завагітніла від свого знайомого. Одружуватись ми не планували, більше того, хлопець ніде не працював і бути батьком взагалі не хотів, – розповідає ужгородка Поліна. – Мої батьки були категорично проти наших стосунків, тож я навіть зізнаватись комусь боялася, що вагітна. На форумах дізналася про види абортів і вибрала для себе медикаментозний. Термін був невеликим, тож таблетки можна було замовити прямо через сайт, але я пішла до лікаря. На мій подив, вона запропонувала мені ті ж ліки за набагато вищою ціною. На запитання, чому так, сердито фиркнула: «Не подобається, до побачення!».

Жодних гарантій про те, що після того, як я вип’ю три невеликі пігулки, зі мною все буде добре, вона не давала. Тож я розвернулася й пішла. Таблетки придбала через Інтернет. Треба було випити три з різним інтервалом у часі. Одразу після першої почалися болі. Тому прийняла знеболююче. Наступного дня вживала настоянку для кращого згортання крові. Емоції від пережитого дуже негативні, але краще пройти через такі сім кіл пекла, ніж плодити бідність. Адже я не могла нормально забезпечити дитину, дати їй усе необхідне, оточити турботою і увагою».

Тож скільки коштує аборт?

Почнемо з того, що аборти – це не завжди жіноча легковажність, як прийнято вважати. Деколи переривати вагітність змушують наших землячок самі ж лікарі. Зокрема, коли мова йде про безпеку здоров’я матері чи про видимі під час ультразвукового обстеження вади плоду. У будь-якому разі рішення про материнство приймає сама жінка і часто, не послухавши настанов медиків, закарпатки без проблем виношують і народжують здорових немовлят. Але трапляється й навпаки.

Отже, перед тим як запропонувати варіант аборту, лікарі мають провести консиліум. Тобто «вирок» фактично не має права виносити один лише гінеколог, його вердикт повинні підтвердити й інші фахівці (онколог, терапевт, хірург), а також керівник медичного закладу. Але навіть за таких умов жінка має право сама вирішувати, погоджуватися на операцію чи зберегти вагітність.

Офіційно операція штучного переривання вагітності в амбулаторних умовах методом вакуум-аспірації коштує 181,65 грн, а штучне переривання вагітності у стаціонарі – 269,05 грн. Такі тарифи затвердила Ужгородська міська рада ще у 2013 році. Зараз, за інформацією мерії, вони залишились незмінними.

Та самі лікарі називають клієнтам інші ціни. Щоправда, знайти медика, який робить аборти, важко. Журналісту закарпатської газети «НЕДІЛЯ» жоден гінеколог не хотів зізнатися, що робить аборти. Хоча, якщо чесно, дії лікарів у рамках закону не є протиправними, тож невідомо, чого вони бояться – громадського осуду чи якоїсь іншої відповідальності за свої дії.

Досліджуючи тарифи на аборти, нам вдалося знайти жінок, які цю процедуру проходили. За їхніми словами, за неї потрібно заплатити від 50 до 100 доларів, залежно від складності операції, спеціаліста, терміну вагітності та інших чинників. Утім деколи перервати вагітність можуть і дешевше, скажімо, за 500 гривень. А от штучні пологи коштують від 300 доларів.

 

А інша закарпатка Дарина Палчей вирішила народжувати, навіть незважаючи на перестороги медиків.

«Моя вагітність була бажаною. У шлюбі з чоловіком ми прожили три роки і на малюка чекали, як на справжній дар Божий. Але під час обстеження виявилося, що в мене хворе серце, тож лікарі порекомендувати позбутися вагітності. Я не погодилась і сказала, що народжуватиму. Але й це ще не все, – розповідає жінка. – При проходженні УЗД-діагностики мені повідомили, що плід розвивається неправильно і в дитини теж можуть бути вади серця. Радили якомога скоріше зробити аборт.

Моє категоричне «Ні» сприйняли насторожено і порекомендували обстежитись ще в одного фахівця. Діагноз підтвердився. Але я не здавалась. Знайшла в Києві професора, який погодився після пологів прооперувати дитину. Це – наш земляк Василь Лазоришинець. Народжувала я під пильним оком столичних фахівців.

На щастя, пологи пройшли добре. Сина директор Інституту серцево-судинної хірургії, можна сказати, витягнув із того світу. Зараз йому вже 10 років. Він ходить до школи, почувається чудово. Ми назвали його Богданом, адже він дійсно нам даний Богом. Я й на секунду не шкодую, що відмовилась від аборту і взагалі переконана, що дітовбивство потрібно заборонити на законодавчому рівні, як у Непалі, Гондурасі, Єгипті, Індонезії, на Філіппінах та в ряді інших держав».

Коментар психолога Ольги ЧЕПУР

Якщо партнер не захотів взяти на себе відповідальність за жінку та за долю дитини, іноді вона не може це пробачити. Її скорбота переходить в агресію. Спроба повністю скласти матеріальну відповідальність на чоловіка виплескується в нестримні докори і невдоволення. Відчуження зростає.

Для необізнаних з питанням аборту процедура уявляється досить простою, практично безболісною і такою, що не має жодних негативних наслідків. Насправді це не так. Тут є все – і біль, фізичний та духовний, і наслідки, досить-таки серйозні. Жінка після переривання вагітності не відчуває себе звільненою, навпаки, втрачає внутрішній спокій, стає нездатною вирішувати життєві труднощі і задачі, не може сконцентруватися на навчанні, кар’єрі. Втрачаються орієнтири життя, з’являються серйозні конфлікти в сім’ї, на роботі, з ровесниками і друзями, руйнуються довіра між подружжям, часто навіть доходить до розлучень. Ще частіше псуються стосунки поза шлюбом.

Чоловік, навіть якщо він сам змушував жінку до аборту, починає підсвідомо очікувати, що агресія, направлена на ненароджену дитину, може обернутися проти нього самого. У той час коли вирішувати проблему фізичних наслідків переривання вагітності допомагають лікарі, далеко не всі представниці слабкої статі здатні самотужки подолати емоційне потрясіння від пережитого. Тож якщо аборт зроблено і повернення назад немає, жінкам бажано проконсультуватися зі спеціалістом, який може допомогти подолати стрес і повернутися до нормального життя.

Коментар священика о. Владислава Софійчука

Тема складна і важлива. Життя людини починається з моменту зачаття. Його нам дає Бог і тільки Він може забирати. Мати не має права розпоряджатися долею дитини, що зароджуються в її лоні. Якби жінка розуміла, що творить, робить справжнє вбивство – вона ніколи б на це не пішла.

Мені довелося спілкуватися з однією черницею, яка 20 років з гаком проживає в монастирі і щодня молиться про гріх своєї молодості, який і спонукав її залишити світ, двох уже дорослих дітей і прийняти чернечий постриг. Спокута душі жінки була настільки великою, що біль від скоєного переслідував її багато років. Тож за аборт вона просить прощення донині.

Якщо людина кається, церква їй простягає руку, незалежно від того, у якому духовному стані вона перебуває. Адже першим в рай увійшов розбійник. На такі кроки йдуть жінки найчастіше через незнання того, що роблять. Я навіть записував, що відбувається з ними згодом, які терзання вони відчувають. Деякі бачать ненароджених дітей уві сні. Коли працюєш з ними постійно, їм відкриваються багато речей. Чомусь чоловіки через аборти каються рідко. Але ж вони теж повинні нести відповідальність за те, що трапилося. Часом на аборт жінку підштовхує саме чоловік… своєю поведінкою. Їй здається, що вона не в змозі матеріально забезпечити і його, і дітей, особливо коли в родині виконує функції годувальника дружина, а глава сімейства не працює.

За радянських часів аборт був офіційно дозволений і належав до категорії добровільного «регулювання кількості дітей в сім’ї». Існувала навіть неписана «норма»: в сім’ї повинна бути одна дитина (особливо в містах і чомусь, як правило, в інтелігенції), рідше – дві, а ще рідше – три. Народження більше чотирьох дітей прирівнювалося до розряду подвигу з присвоєнням звання «матері-героїні»… Нові вагітності переривалися. А точніше – немовлята вбивалися… Навіть зараз наше законодавство стверджує, що життя починається лише в момент народження, офіційна медицина не готова визнати, що ембріон, зародок – це вже початок людського життя.

 

 

Share