То був не «наказ», то «необов’язкове до виконання прохання». І взагалі ваше АТО мене задовбало, я просто поряд проходив

Микола Колесник

Був суд, був вирок, 7 років ув’язнення, присудили виплати родинам загиблих десантників, які загинули в Іл — 76 над Луганським летовищем, грошові виплати за рахунок МО. А потім апеляція, намагання скасувати вирок, навіть намагання скасувати ті виплати, і купа тітушок у військовій формі «група підтримки» генерала Назарова, які абсолютно «напроти» родин Героїв. А ще позвільняли з війська майже усіх свідків та експертів які надавали покази по справі.

Багато дивного було чутно у судових засіданнях, і те що він не має відношення ні до АТО, ні до керування штабом АТО, навіть лунало те що він не присягав Україні (це адвокат Назарова заявляв), але останній хіт був далі.

У судовому засіданні від генерала Назарова почули ще одну версію, чому він не причетний до відправки літака з десантниками на борту, він сказав що шифрограма N104/АТО, за його підписом, на виліт літака до Луганського аеропорту, то не «наказ», то «необов’язкове до виконання прохання». Жалюгідне видовище.

А потім він ще «просив» деякі підрозділи йти на штурм Іловайська, і це теж не наказ, а так «чуваки, треба взяти місто, але необов’язково, є бажання, то штурмуйте, нема, то дійте як завгодно, мені пофігу, я ні за що не відповідаю, я навіть присягу Україні не давав, і взагалі ваше АТО мене задовбало, я просто поряд проходив».

Джерело

Share