У черзі в аптеці. Жінка сива, потім чоловік і я. Жінка взяла ліки, складає у сумку, відходить набік. І тут до фармацевта повертається

Не можу заснути, бо виник когнітивний дисонанс сьогодні.

У черзі в аптеці. Жінка сива, потім чоловік , і я. Жінка взяла ліки, складає у сумку, відходить набік. Чоловік придбав краплі до носа, дав картку для знижки, оплатив. Ще складає здачу у полярис. Сообщает https://bbcccnn.co/

І тут до фармацевта повертається сива жінка, говорить російською, ще щось хоче докупити. Забирає карточку на знижку, що лежала на прилавку…Чоловік поминається, що то його карточка. Жінка повертає йому картку з словами російською :« Забрала, как своё».

– «Майже так , як Росія – Крим», сказала я . Жінка пильно подивилася на мене. Я пояснила, що ми живемо в Україні, і треба берегти свою мову- українську, тим паче враховуючи теперішню війну з Росією.

Жінка була в роках, красива, волосся геть сиве, очі розумні … і каже мені на чистій літературній українській мові: « Я вмію розмовляти українською, бо працювала вчителем української мови та літератури в СШ номер 1», і вона гордо підняла голову, явно пишаючись собою…

Я відповіла: « Як же ви чудово говорите нею !», і купивши ліки , відійшла у бік.

Сива жінка звернулася до фармацевта знову російською, продовжуючи пояснювати що їй ще потрібно.

І оце я вийшла в роздумах… Живе в Україні, десятки років, викладала українську, вміє нею розмовляти… І не розмовляє. Принципово не хоче.

А війна з Росією 5 рік , щодня хлопці гинуть, за сиву жінку в тому ж числі…

Оце в роздумах . Чому так має бути?

На моїй українській землі …?

Це звичка? Це неповага? Що це ?

Не можу зрозуміти, ніяк не можу… Не сплю.

Виїжджала машиною, і сфотографувала сиву жінку здалеку…

Oksana Manyuch

Share