“Я можу собі це дозволити.” Мережа у захваті від вчинку керівника НАК “Нафтогаз України” Андрія Коболєва.

Я був і залишаюсь глибоко переконаним, що ринкові зарплати є обов‘язково умовою якісного управління будь-якою компанією, включно з державними. Не завжди достаньою, але точно обов’язковою.

На жаль, тема моєї заробітної платні та премій стала політичною: дуже багато політиків-популістів стали її використовувати як інструмент дискредитації реформ та для підвищення власного рейтингу у рік подвійних виборів.

Результатом надмірної політизації цього питання стала нещодавня спроба уряду втрутитись в питання, які за Законом є виключною прерогативою наглядової ради, по суті ставлячи під сумнів всю реформу корпоративного управління державних компаній.

Саме тому, з метою зняття цього питання порядку денного політичних дебатів, я прийняв рішення спрямовувати всі доходи, які отримуватиму в Нафтогазі (заробітну платню, премії та «бонуси») в період з початку лютого і до кінця поточного року на благодійність.

Наразі кошти будуть скеровуватись в рівних пропорціях трьом організаціям – “Народний тил” на підтримку родин загиблих воїнів, “Повернись живим” на підтримку армії та “Таблеточки” на допомогу дітям з онкологічними захворюваннями.

Обрав їх, оскільки довіряю – впевнений, що гроші будуть використані прозоро та з користю, але залишаю за собою право змінювати цей перелік та пропорцію розподілу коштів. Незмінним залишиться тільки відсоток від доходів до перерахування – 100%, про що обіцяю щонайменше раз на місяць звітувати на своїй ФБ сторінці.

Окремо хочу звернути увагу на один важливий аспект: моя ситуація є дійсно унікальною і вимагати від керівників інших державних компаній такого ж рішення було б несправедливо – я дійсно отримав значну суму бонусу після стягнення з Газпрому 2.1 млрд. дол. США на користь Нафтогазу. Тому вважаю, що можу собі це дозволити.

Andriy Kobolyev

 

Share