Заплутана справа: як Пашинський розслідував корупцію Пашинського

У скандал із закупівлею бронетехніки, в якому фігурує глава комітету з нацбезпеки, вже втягнуто СБУ, нардепів і журналістів. Ціна питання – мільйони євро

«Репутація українських журналістів якнайвища. Але у мене складається таке враження – і це питання до СБУ, – що знаходяться фсбшні чи інші аферисти, які використовують наших журналістів для підриву обороноздатності», – так відреагував нардеп Сергій Пашинський на звинувачення в корупції під час закупівлі військової техніки, опубліковані в журналі «Новое Время».

У журналістському розслідуванні йшлося про те, що Україна купила чеські бойові машини піхоти (БМП) по хитромудрій схемі: з Чехії вони їхали в Польщу, там їх розбирали і в розібраному вигляді продавали українському Міноборони з наступною збіркою в початковий стан на Житомирському бронетанковому заводі.

Видання стверджувало, що тіньовий заробіток на цій схемі склав 36 млн євро, а керує нею нардеп від «Народного фронту», голова парламентського комітету з нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський.

У Верховній Раді з усією серйозністю поставилися до такої інформації і вирішили розслідувати можливе незаконне збагачення Пашинського в ході цієї операції. Розслідування заплутаної справи довірили самому Пашинського.

Багато хто думав, що таке рішення є абсурдом. Навіть головний редактор «Нового Времени» Віталій Сич написав в своєму Facebook: «Якщо чесно, ми не думаємо, що Сергій Пашинський може розслідувати Сергія Пашинського». І дарма.

Абсурдним таке рішення здається тільки на перший погляд. Якщо ж дивитися в корінь, то хто розбирається в корупції в «Укроборонпромі» та Міністерстві оборони краще від глави комітету з нацбезпеки? Адже він якнайтісніше пов’язаний з цими двома структурами: раніше очолював наглядову раду оборонного концерну, де до сих пір працює його син Антон, а в Міноборони він – своя людина за службовим обов’язком.

Тож рішення про те, хто має очолити таке розслідування, виглядає цілком логічним і виваженим. Не комітетові ж з підприємництва розглядати такі питання!

З урахуванням того, що скандальна публікація викликала широкий резонанс, а в кулуарах парламенту тільки й розмов було, що про заробітки глави комітету з нацбезпеки, Сергій Пашинський призначив розслідування на найближче після виходу статті засідання свого комітету – в середу, 19 квітня. Повістки, вибачте, запрошення всім сторонам конфлікту було розіслано, а журналісти потирали руки в передчутті шоу. І вони його отримали.

Довіртеся професіоналу

Для того, щоб подивитися епічну битву Сергія Пашинського з інформаційними диверсантами, чергу займали чи не за годину: в задушливій маленькій кімнаті на 12-му поверсі будівлі комітетів ВРУ неможливо було проштовхнутися.

Впевненість у собі й відчуття чистої совісті надавали Пашинському незворушний вигляд. І лише раз чи два обличчя його багровіло, і він мало не зривався на крик, коли нардепи ставили неприємні запитання.

Спробуй тут не нервувати, коли Олександра Кужель з опозиційної «Батьківщини» намагається з’ясувати, чому оборонне замовлення не надходить на українські підприємства, а Тарас Пастух з «Самопомочі» хоче уточнити, яке озброєння Україна продає на зовнішні ринки за дефіциту військової техніки?

Так, довелося головуючому кілька разів у пориві душевного хвилювання несамовито бити в настільний дзвінок, які зазвичай стоять на стійці реєстрації готелів. А як інакше? Всі живі люди, і все розуміють. Але зараз не про це.

Головне, що менш ніж за годину Сергію Володимировичу в ролі слідчого вдалося довести брехливість тверджень про його корупцію і розставити всі крапки над «і».

«Чому я прийняв рішення поставити це питання на порядок денний нашого комітету? – запитав його глава. – Не тому, що пану Пашинському приписують 800 млн доларів чи євро крадіжки. У пана Пашинського є інструменти захистити свою честь, гідність і закрити… (тут Сергій Володимирович вчасно схаменувся і після короткої паузи продовжив) закрити провокації».

Пояснення було простим, заради такого випадку Пашинський розсекретив закриту раніше інформацію: з 2014 року Україна не могла купувати за кордоном необхідне озброєння. Зі старих запасів використовували все, що можна було відремонтувати й модернізувати, але дефіцит залишався. І ось, нарешті, з’явився варіант роздобути летальне озброєння у країн НАТО – з Чехії через Польщу. А тут раптом така стаття виходить. Погано. Доведеться дати пояснення.

Постраждала сторона
Імпровізований допит почався із заступника міністра оборони Ігоря Павловського. Так, того самого, якого підозрювали в розтраті 149 млн гривень, виділених на покупку дизпалива у компанії «Трейд Коммодіті», директора якої зараз оголошено в міжнародний розшук.

У ході спілкування з Павловським глава комітету з’ясував, що БМП закуповувалися за кордоном тому, що в них є потреба, а в Україні цю техніку не виробляють. З’ясували й середню ціну поставки – 169 тис. доларів за одиницю.

Також з’ясували, що дефіцит таких машин становить сотні одиниць. І цілком зрозуміло, що недоречно поставлене Тарасом Пастухом з ворожої «Самопомочі» питання вивело Сергія Володимировича з рівноваги й змусило неабияк почервоніти.

Опозиційний нардеп поцікавився, яку техніку Україна продавала з початком бойових дій з урахуванням такого дефіциту.

«Це не до заступника міністра! – обурився головуючий. – Ось сидить уповноважена особа з «Укроборонпрому». Чому таке питання йому не ставите?».

І Пастух пояснив, чому: вся військова техніка знаходиться на балансі Міноборони і потім продається через «Укроборонпром». Але рішення приймає міністерство.

Суперечка закінчилася розлогою розповіддю Павловського, що ніяка надлишкова техніка з України не експортувалася з початку бойових дій.

Ймовірно, просто не в його компетенції була інформація про те, що в розпал боїв за Іловайськ у 2014 році Україна відправила до Таїланду сотню новеньких бронетранспортерів. Туди ж вирушили п’ять танків «Оплот» у червні 2015-го, під час запеклих боїв під Мар’їнкою.

Допит продовжився одкровеннями першого заступника глави «Укроборонпрому» Сергія Омельченка про ціну аналогів куплених через Польщу БМП.

Зокрема, в порівняння потрапили російські машини вартістю 2-4 млн доларів – в десятки разів дорожчі, ніж куплені для України за 169 тис. доларів. Щоправда, з невеликим уточненням: мова йде про російські БМП-3, а в скандальній закупівлі для української армії фігурують БМП-1. Це приблизно так, як порівнювати карамельку «Рошен» з шоколадною цукеркою «Рошен».

З’ясувалося, чому закупівля пройшла за такою складною схемою – з Чехії до Польщі на розбирання, а потім в Україну на збірку. Виявляється, чехи не хотіли постачати військову техніку безпосередньо.

«Передача озброєння в ЄС підлягає ретельному експортного контролю, він чутливий до політичних подій як в світі, так і в самому ЄС», – пояснив Омельченко.

Не переплутай, Кутузов!
А закінчилося розслідування Пашинського якоюсь подобою очної ставки: з хитрим прищуром він запитав у Павловського і Омельченка, чи давав їм Пашинський якісь вказівки з приводу цього контракту. І два потужних стовпи оборонки щиросердно зізналися, що жодних контактів з Пашинським з цього приводу у них не було.

З тим же питанням головуючий звернувся й до Конрада Містерка, представника польської компанії «Wtorplast», який чистою російською повідомив, що ані російською, ані українською нічого не розуміє, тому на всі питання відповідатиме адвокат Олексій Шевчук. І той від імені свого клієнта повідомив, що в Польщі з приводу цієї угоди з Пашинським не спілкувалися.

Таким нехитрим способом вдалося з’ясувати, що всі звинувачення на адресу Сергія Володимировича – нахабна брехня. А ось усвідомлена чи несвідома, належить тепер з’ясовувати компетентним органам. Адже йдеться про безпеку всієї країни – це вам не якісь там особисті розборки.

Щоб не кортіло

За словами Омельченка з «Укроборонпрому», публікація про корупцію під час закупівлі озброєння для армії суттєво ускладнює роботу переговорних груп із закордонними постачальниками. Понад те, польський контракт ще знаходиться в стадії виконання, і в концерні побоюються, що через такі статті його може бути зірвано.

«У мене складається враження, що ми маємо справу з якоюсь свідомою або несвідомою інформаційною провокацією», – поділився своїми підозрами права рука Пашинського Іван Вінник, той самий, що заборгував різним банкам 316 млн гривень.

У зв’язку з цими підозрами він поцікавився у заступника голови СБУ Віталія Малікова, чи можна відкрити кримінальне провадження за фактом публікації статті, якщо контракт зірветься, що підірве обороноздатність країни.

«У тій ситуації, про яку ви говорите, так, можливо, – підтвердив Маліков. – Зараз СБУ перевіряє інформацію щодо наявності в публікації відомостей, які становлять державну таємницю, тому що питань дуже багато».

У свою чергу, Пашинський ініціював кримінальне покарання за такі публікації.

«Ми провели консультації з багатьма фракціями – звернутися в комітет зі свободи слова та розробити законодавство про кримінальну відповідальність за публікацію завідомо неправдивої інформації. Це питання назріло. В умовах гібридної війни з Росією ми не можемо дозволити, щоб хтось підривав нашу обороноздатність», – упевнений нардеп.

Втім, у подібних випадках журналісти не обійдуться лише в’язницею. Наприклад, у ситуації з публікацією в «Новом Времени» йдеться ще й про фінансову компенсацію – адвокати готують позов до видавництва, автора матеріалу й оцінюють розмір завданої діловій репутації шкоди в 1-1,5 млн євро.

Цікаво, що за свідченням головного редактора «Нового Времени» Сича, йому пропонували розійтися полюбовно й безкоштовно: помістити фото Пашинського крупним планом на обкладинці журналу і виділити чотири шпальти під його інтерв’ю. Він відмовив. А втім, чи можна довіряти представнику видання, яке випустило такий брудний пасквіль на людину, що всією душею вболіває за безпеку України?

 

Share